Акт проголошення незалежності України

Акт ухвалили в умовах, коли суверенітет України опинився під реальною загрозою. Державний переворот у СРСР 19 серпня 1991 року показав залежність союзних республік від подій у Москві. 24 серпня 1991 року в Києві розпочала роботу позачергова сесія Верховної Ради УРСР. З доповіддю виступив голова Верховної Ради Леонід Кравчук, зі співдоповідями — Олександр Мороз від більшості та Ігор Юхновський від опозиції. Народна рада запропонувала проголосити акт, який зафіксує незалежний статус України, а його підтвердити республіканським референдумом.

У преамбулі Верховна Рада посилалася на смертельну небезпеку, що нависла над Україною через державний переворот в СРСР, на тисячолітню традицію державотворення в Україні, на право на самовизначення, передбачене Статутом ООН, і на Декларацію про державний суверенітет. Основна частина складалася з кількох положень:

• урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України;
• територія України є неподільною і недоторканною;
• віднині на території України чинні виключно Конституція і закони України;
• акт набуває чинності з моменту його схвалення.

Супровідна постанова проголошувала Україну незалежною демократичною державою, залишала чинними тільки її акти законодавства і призначала на 1 грудня 1991 року республіканський референдум на підтвердження незалежності. Окремо Верховна Рада вирішила провести вибори Президента України.

У референдумі взяли участь 31 891 742 громадянина, або 84,18 % від кількості внесених до списків. Ствердно на питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» відповіли 90,32 % (28 804 071 особа), проти — 7,58 %, недійсними визнали 2,10 % бюлетенів. Підтвердивши Акт, народ надав йому реальної сили й започаткував новий етап в історії України. Конституція 1996 року у своїй преамбулі посилається саме на Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року, схвалений всенародним голосуванням 1 грудня 1991 року.