Асканія-Нова

«Асканія-Нова» береже найбільшу в Європі ділянку ксеротичного варіанту типчаково-ковилового степу — того, що росте в посушливій сухостеповій підзоні. Ділянка «Стара» охороняється з 1898 року, коли землевласник Фрідріх Фальц-Фейн вилучив частину степу з господарського використання. Нині заповідний степ складається з трьох масивів — Північного, Південного й Великого Чапельського поду — та перелогів, де вивчають відновлення природної рослинності.

Рельєф рівнинний із багатьма западинами — подами, які час від часу заливаються талими й дощовими водами. Великий Чапельський під (4 × 6 км) — унікальна депресія: у ній періодично накопичується вода, а в найглибшій частині зростають рідкісні водні рослини. Там розташоване водно-болотне угіддя міжнародного значення «Великий Чапельський під».

У рослинному покриві цілини переважають справжні степи (87 %) і лучні (12 %). На вододілах панують ксерофітні злаки — костриця валіська, ковили, а в долинах — кореневищні злаки й осоки. Чотири рідкісні формації (серед них ковила українська й мигдаль степовий) занесено до Зеленої книги України. У заповідному степу напіввільно живуть бізони, сайгаки, лані європейські, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені; поряд із ними мешкають типові степові тварини — малий ховрашок, степовий байбак, великий тушканчик, степовий тхір.

До складу заповідника входять також зоопарк і дендрологічний парк. Заповідник бере участь у відновленні популяцій рідкісних тварин: реінтродукцію коня Пржевальського здійснено в Монголії, а в Україні відновлено популяції сайгака, кулана й огаря.

Заповідник має три зони: природне ядро (заповідна зона) — 11 054 га, буферна зона — 6909 га і транзитна зона антропогенних ландшафтів — 15 344 га. Це типова структура біосферного резервату. Територія — також водно-болотне угіддя міжнародного значення й територія Смарагдової мережі Європи. У програмі ЗНО «Асканія-Нова» названа першою серед біосферних заповідників: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський.