Українська література · Давня українська література
«Слово про похід Ігорів»
«Слово про похід Ігорів» (іншою назвою «Слово о полку Ігоревім») — героїчна поема кінця XII століття про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 року. Автор невідомий. Головна думка твору — заклик до єдності руських князів.
Авторський матеріал Тями · оновлено
- Автор
- невідомий автор
- Жанр
- героїчна поема (ліро-епічний твір) у ритмізованій прозі
- Час створення
- кінець XII століття (бл. 1185–1187)
- Напрям
- давня література Київської Русі; риси героїчного епосу, фольклору й християнства
Тема й ідея
Тема. Невдалий похід князя Ігоря проти половців, поразка, полон і повернення князя.
Ідея. Князі мають об’єднатися заради захисту Руської землі, а особисті амбіції й чвари ведуть до біди. Автор оплакує поразку, але й вірить у відродження Русі.
Композиція й художні особливості
Твір має вступ (автор вирішує розповідати про події свого часу по-своєму, а не за зразком Бояна), зав’язку (похід і віщі знаки), кульмінацію (поразка на Каялі), «золоте слово» київського князя Святослава, плач Ярославни й розв’язку (втеча Ігоря з полону та прославлення князів). Характерні риси: ритмізована мова, паралелізм, уособлення сил природи, символи (вовки, орли, соколи, галки), віщі сни й знамення, риторичні звертання до князів і стихій, поєднання християнських та язичницьких мотивів.
Головні персонажі
- Ігор Святославич
- новгород-сіверський князь, що самовільно вирушає на половців; після поразки усвідомлює свою провину й тікає з полону.
- Всеволод Буй-Тур
- брат Ігоря, князь трубчевський і курський, відважний воїн; потрапляє разом з ним у полон.
- Ярославна
- дружина Ігоря; у Путивлі на стіні міста звертається до Вітру, Дніпра й Сонця, просячи допомогти чоловікові.
- Святослав Київський
- великий князь, який виголошує «золоте слово» й закликає князів до єдності.
- Боян
- «віщий» співець-попередник автора, з яким той сперечається в стилі.
- Овлур
- половець, який допомагає Ігореві тікати з полону.
Стислий переказ
Ігор вирішує піти з військом (дружиною) на половців, щоб зламати спис у Половецькому полі й напитися шоломом води з Дону. Під час походу сонце затьмарюється, що віщує лихо, але князь не зупиняється. Перший бій руські виграють, а далі численні половецькі полки оточують їхнє військо біля річки Каяли. Битва триває кілька днів і закінчується поразкою, а Ігор потрапляє в полон.
Київський князь Святослав бачить тривожний сон, а довідавшись про поразку, виголошує «золоте слово», зі сльозами змішане: він докоряє Ігореві й Всеволоду за поспіх і закликає інших князів стати на оборону Руської землі.
У Путивлі плаче Ярославна: вона звертається до Вітру, Дніпра та Сонця й просить їх допомогти її чоловікові. Тим часом Ігор тікає з полону за допомогою Овлура, дякує річці Дінцю й повертається на Русь. Твір закінчується славою князям та їхнім воїнам.
Запитання у стилі НМТ
Дай свою відповідь, а потім перевір. Це авторські запитання, а не завдання з тренувань.
Запитання 1
Кому належить «золоте слово» у «Слові про похід Ігорів»?
Показати відповідьСховати відповідь
Київському князю Святославу; у ньому він закликає князів до єдності.
Запитання 2
До яких образів звертається Ярославна у своєму плачі?
Показати відповідьСховати відповідь
До Вітру, Дніпра й Сонця: вона просить їх допомогти її чоловікові. Прийом — уособлення з риторичним звертанням.
Запитання 3
Коли відбувся похід князя Ігоря й куди він відбувся?
Показати відповідьСховати відповідь
Навесні 1185 року, проти половців; битва відбулася над річкою Каялою.
Запитання 4
Яка головна ідея твору?
Показати відповідьСховати відповідь
Закликати руських князів до єдності заради захисту рідної землі.
Запитання 5
Що сталося з рукописом «Слова»?
Показати відповідьСховати відповідь
Єдиний відомий рукопис, знайдений наприкінці XVIII століття, згорів під час московської пожежі 1812 року.
Чим цей твір плутають
- «Слово про похід Ігорів» і «Слово о полку Ігоревім» — це один твір: у програмі подано першу назву.
- Плач Ярославни належить до «Слова», а не до літопису, хоча подію описано й у літописі.
- Ігор — князь новгород-сіверський, а не київський: київським був Святослав.