Революція 1848 року в Галичині й Головна Руська Рада

Революції 1848–1849 років охопили Європу, зокрема Австрійську імперію. Українці Галичини, які були підданими Габсбургів, використали нагоду заявити про свої права. 1848 року в Галичині скасували панщину — і це стало однією з головних подій для селянства. Українська еліта ж прагнула національного визнання.

2 травня 1848 року у Львові представники світської інтелігенції й духовенства заснували Головну Руську Раду — першу легальну політичну організацію українців Галичини. Вона складалася з тридцяти постійних членів, а головою обрали єпископа Григорія Яхимовича. Рада представляла й обстоювала інтереси українського краю перед урядом у Відні.

У відозві до народу від 10 травня 1848 року вона заявила про підтримку демократичних реформ і забезпечення вільного національного розвитку галицьких українців як частини п’ятнадцятимільйонного українського народу в складі Австрійської конституційної монархії. У петиціях до імператора Франца-Йосифа I вона домагалася поділу Галичини за етнічним принципом і національно-територіальної автономії для її східної частини.

• виступила за створення національної гвардії та батальйону руських гірських стрільців;
• домоглася навчання українською мовою в народних школах (1848) і відкриття на початку 1849 року кафедри української мови й літератури у Львівському університеті;
• започаткувала видання першої україномовної газети «Зоря Галицька»;
• 1851 року Рада припинила діяльність — її розпустили після поразки революції.

Українці Галичини вперше набули досвіду парламентаризму й легальної політичної боротьби: серед посланців були представники селян і духовенства. Діяльність Ради продовжила справу «Руської трійці», заклала основи нового етапу національного руху, хоч бажаного поділу Галичини й автономії австрійська влада не надала.